Конспекти уроків

Зарубіжна література

7 клас

Тема. Староанглійська балада "Король Лір і його дочки". Моральний урок у творі. Король Лір як вічний образ.

Мета: поглибити знання учнів про жанр фольклорноъ балади,вічні образи в літературі, розвивати навички виразного читання, ідейно-художнього аналізу твору; виховувати почуття любові, шани до  близьких, інтерес до духовних надбань людства.

Обладнання: текст балади, ілюстрації до твору    "Король Лір" Шекспіра, фрагмент кінофільму.

                                                 Хід уроку.

І. Актуалізація  опорних знань учнів.

1. Перевірка домашнього завдання.

2.Запитання на повторення.

- Дайте визначення фольклорної балади як жанру.

- Назвіть характерні особливості фольклорних балад

ІІ. Оголошення теми, мети та завдань уроку.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Слово вчителя.

Іван Франко зазначав, що староанглійські балади, авторами яких були мандрівні співці, хоч і розповідали про життя королів та феодальної знаті, але були просякнуті загальнолюдськими моральними цінностями (ідеями) і прищеплювали слухачам любов до батьків, патріотизм, доброчинність, милосердя, шляхетність. Одна із таких балада "Король Лір і його дочки", над якою будемо працювати впродовж уроку.

2. Творче завдання.

 - Використовуючи літературознавчий довідник, доведіть, що "Король Лір" є фольклорною баладою.

3. Бесіда з елементами текстологічного аналізу.

- Чому Корделія не говорила батькові високих слів, не запевняла надміру його у тім, що іі любов до нього вічна і самовіддана?

- Де знайшла притулок скривджена батьком, королем Ліром, юна Корделія? Чи змінилося іі ставлення до нього? Чи похитнулося щире доччине почуття шаноби до батька?

-  Чим закінчилася "безмежна" любов старших дочок до короля Ліра? Як "вшанували" вони його старість?

-  Як  допомогла Корделія  скривдженому батькові? чим закінчилася ця сумна історія, про яку розповідає англійська балада?

- Які риси характеру притаманні Корделії? Знайдіть у тексті балади слова і словосполучення, котрі іі характеризують, і запишіть у зошит.

4.  Словесне малювання.

Яким ви уявляєте короля Ліра, його дочок.

5. Інтерактивний прийом "Ти мені - я тобі".

6. Слово вчителя.

Король Лір посів гідне місце в галереї "вічних образів" світової культури і став  загальнолюдським символом трагічної батьківської любові. Ця історія час від часу відроджується в різних видах мистецтва - літературі, живописі, опері, балеті.

7. Робота зі словником літературознавчих термінів.

Вічні образи - ті визначні художні образи, які, виникнувши за певних історичних обставин, мають велике загальнолюдське значення, продовжують зберігати пізнавальну, виховну і естетичну силу.

8. Перегляд   фрагменту фільму "Король Лір".

(Завдання: який це композиційний елемент, доведіть свою думку ).

9. Розв'яжіть кросворд, і ви дізнаєтесь, хто з європейських драматургів  написав трагедію  за мотивом сюжету старовинної англійської балади "Король і його дочки".

По горизонталі:

1.Почуття, яке відчувають діти до своїх батьків. (Шаноба )

2. Означення, яке є художнім  оздобленням до характеристики предмета. ( Епітет)

3. Почуття, яке охопило короля Ліра, коли він зрозумів, що  скривдив Корделію. ( Каяття )

4. Старовинний документ, в якому були записані закони лицарського ордену. ( Статут )

5. Героїчний вчинок в ім'я  Вітчизни. ( Подвиг )

6. Мета людського пізнання. ( Істина )

7. Ім'я старшої дочки короля Ліра. ( Регана )

Відповідь:  Шекспір.      

1
2
3
4
5
6
7

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

- Що нового для себе ви відкрили на уроці?

- Що вас найбільше вразило у вивченому на уроці творі?

- Який вислів, на ваш погляд, точніший: "Справедлива кара спіткала недалекоглядного короля Ліра" чи "Страшне лихо випало на долю нещасного старого Ліра "?

2. Узагальнююче слово вчителя.

Вірність почуттям, турбота про  близьких, ствердження любові не словами, а  справами - ось основа сімейного благополуччя. Зневага до рідних, то зневага до себе, до свого майбутнього.

Умійте любити і прощати, адже щастя рідних людей - запорука вашого щастя.

3. Оцінювання

V. Домашнє завдання.

Написати  твір-роздум на тему: "Сповняти вірно довг дитячий" або  намалювати ілюстрацію до балади  "Король Лір і його дочки".

10 клас

Тема Cугестія як важливий художній засіб символістської поезії. Асоціативний аналіз поезії П.Верлена «Так тихо серце плаче…», «Поетичне мистецтво»

Мета: ознайомити учнів з творчістю П.Верлена, ввести у світ його лірики, показати унікальність його творчості; поглибити знання про основні принципи символізму, імпресіонізму; розвивати навички виразного читання творів,збуджувати уяву, асоціативно-образне мислення; виховувати справжніх

поціновувачів поезії.

Обладнання: портрет П.Верлена, репродукції картин, в яких наявний образ дощу.

Тип уроку : урок асоціативного аналізу.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

Розповідь про життя Верлена за планом:

1.Дитинство та юність поета. Вплив Сатурна на його долю.

2.Спроба добропорядного існування.

3. Участь у Паризькій комуні та її наслідки для його подальшої кар’єри.

4.Перипетії дружби з А.Рембо.

5.Перебування у в’язниці. Переродження світогляду.

6.Поступова деградація поетичного хисту.

7.Верлен – «король поетів».

ІІ. Робота над темою уроку

 Мотивація навчальної діяльності :

Слово вчителя. Та як би не складалася доля Верлена, він не забував про свій обов’язок – «світ по-новому відкривати». І сьогодні ми ввійдемо в світ його         поезії.

 Презентація теми та мети уроку

1.Слово вчителя.

ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Найперше - музика у слові!

Бери ж із розмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови.

Не клопочись добором слів,

Які б в рядку без вад бриніли,

Бо наймиліший спів - сп'янілий:

Він невиразне й точне сплів,

В нім - любий погляд з-під вуалю,

В нім - золоте тремтіння дня

Й зірок осіння метушня

На небі, скутому печаллю.

Люби відтінок і півтон,

Не барву - барви нам ворожі:

Відтінок лиш єднати може

Сурму і флейту, мрію й сон.

Аналіз вірша

У своєму вірші «Поетичне мистецтво» (який був написаний 1874 року, а надрукований у 1882 році і пародіював відомий твір теоретика класицизму XVII ст. Буало) Верлен, на противагу логічно-раціоналістичним принципам поезії минулого, проголосив необхідність створення іншого стилю в поетичному мистецтві — легкого, мелодійного і чуттєвого.

Він виступив проти раціоналізму в поезії, проти штучності, риторики, вимагав від поета справжнього мистецтва, чистого подиху почуттів, тремтливої передачі вражень, закликав наблизити поезію до музики.

Найперше — музика у слові!

Бери ж із розмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови. (Пер. Г. Кочура)

Поет намагається скинути пута традиційного віршування («Хребет риториці скрути Та ще як слід приборкай рими»). Він утверджує поезію внутрішнього бачення і внутрішнього життя. Верлен вважає, що істинне призначення поезії — висловити те, що неможливо висловити в будь-якій інший спосіб.

Мелодику вірша Верлен протиставив його смисловій чіткості, лірика Верлена — це поезія натяків і напівтонів. Слово для поета — насамперед музика, а не зміст, воно має вабити в далечінь, на пошуки прекрасного.

Щоб вірш твій завше був крилатий,

Щоб душу поривав — шукати Нову блакить, нову любов.

Щоб мчав, де далеч не похмура,

Де чари віє вітерець,

Де пахне м’ята і чебрець...

Вірш, за Верленом, має цінність лише тоді, коли спрямований до небес, до надприродного. Поет завершує твір іронічним вигуком: «А решта все — література!», зневажливо називаючи «літературою» усе те, що на його думку, є штучним, риторичним, надуманим, позбавленим життя і свободи.

Характерна особливість творчості Верлена — сугестивність його лірики (від лат. — натяк, навіювання). Слово в поета діє не стільки своїм предметним значенням, скільки смисловим ореолом, який наче навіває чи підказує певні настрої. Саме сугестія наближає Верлена до символістів, адже як такого символу в його ліриці немає.

Його поезія — це відображення безпосередніх, миттєвих вражень. Розмита лінія у нього панує над чітким контуром, відтінок — над яскравим кольором, світлотінь — над світлом, півтон — над виразним тоном.

Люби відтінок і півтон.

Не барву — барви нам ворожі:

Відтінок лиш єднати може

Сурму і флейту, мрію й сон. (Пер. Г. Кочура)

Усі ці особливості пов’язують поезію Поля Верлена з естетичними засадами не лише символізму, а й імпресіонізму, утвердження якого пов’язують з його ім’ям. Імпресіоністичність — ще одна важлива риса його поезії (від фр. impression — враження; імпресіонізм — напрям у мистецтві, який основним своїм завданням вважав відтворення особистісних вражень, миттєвих відчуттів та переживань).

Вірш «Поетичне мистецтво» став свого роду маніфестом поетів кінця XIX ст. «Найперше — музика у слові» — це гасло й імпресіоністів, і символістів.

Цікаво, що «Поетичне мистецтво» Верлена викликало захоплення не тільки літераторів, а й художників-імпресіоністів, зокрема Огюста Ренуара, Клода Моне, Каміля Піссаро, а також композиторів-імпресіоністів, у першу чергу — Клода Дебюссі, який на тексти Верлена написав кілька музичних творів.

2.  Робота над віршем «Так тихо серце плаче»

 А розпочнемо ми з такої щемливо-осінньої пісні.

 Перегляд музичного відеокліпу до поезії П.Верлена «Осіння пісня»(вчителя світової літератури Мукачівської ЗОШ Химинець А.А.)

 Асоціативна розминка

-Які почуття навіяла вам ця пісня?(суму, втраченого часу, самотності,незахищеності, холоду, невизначеності)

Слово вчителя. Саме такі почуття домінували в поезіях П.Верлена. Навіть коли пейзажі були не зовсім осінні, в душі поета вимальовувалися власні пейзажі, які так і названі «пейзажі душі». Звернімося до однієї з таких замальовок. Це вірш «Так тихо серце плаче…»

 Робота з підручником : ознайомлення з інформацією про збірку «Романси без слів» та циклу «Забуті арієти», місцем у цій збірці поезії «Так тихо   серце плаче…»

Вчитель. Отож, у місті починається дощ… (починають лунати звуки дощу, можна з музикою)

 Виразне читання учнями поезії ( переклад М.Рильського)

Вчитель. Поет не створив жодного зорового образу, ми тільки чуємо, як «ніжно шумить дощ по дахах і листю». А зорові образи нам навіюються. Змалюйте зорову картину, яка вам уявилася.

 Асоціативне малювання

Варіанти: 1) По вулиці йде одинокий перехожий без парасольки, підставляючи своє обличчя під краплі дощу. Інколи зупиняється і спостерігає, як краплі падають на листя, зітхає та йде далі.

2) Молода жінка стоїть в кімнаті біля прочиненого вікна і спостерігає, як краплі дощу падають на листя, квіти, траву. Потім підходить до піаніно і починає грати.

3) Чоловік сидить за столом, що стоїть перед вікном, по шибкам стікають краплі дощу. Він бере до рук перо і починає писати листа, а може, вірша, а може, ноти…

Вчитель. Зверніть увагу, у ваших картинах з’являється музика. Як ви думаєте, чому? (тому, що музичність – найхарактерніша ознака поезії Верлена, «найперше – музика у слові !»)

 Бесіда

– Які образи використовує поет для створення картини душевного болю?

Який образ є центральним у поезії?

– Який сум поет вважає найтяжчим?

– А для вас який сум є найтяжчим?

– Яка пора року описана у вірші?

– Які тропи використовує автор для змалювання картини «нестерпного суму»?

– Як називається художній засіб, за допомогою якого навіюються певні образи, асоціації?

Вчитель. Цю сугестивну властивість природи використовували не тільки поети, але й художники, музиканти. Один з них – імпресіоніст Клод Дебюссі. Саме він до збірки «Романси без слів» написав вокальні мініатюри. Послухайте одну з них (не вказує назви).

 Прослуховування мініатюри «Мелодія сліз»

 Бесіда

– З якими звуками асоціюється у вас ця музика? (ніби падають краплі дощу або сліз) Оголошення назви мелодії.

– Чи може вона ілюструвати поезію «Так тихо серце плаче…» (Так, плаче природа – плаче серце)

– Який настрій у вас зараз? Чому?

ІІІ. Підбиття підсумків

Слово вчителя. Скільки ж асоціацій, зорових, слухових, чуттєвих, навіяв нам цей вірш, цей дощ! Саме тому навіювання або ж сугестію символісти і вважали найважливішим засобом пізнання світу та творення своєї поезії.

ІV. Домашнє завдання:

створити відеокліп до поезії «Так тихо серце плаче…», читати поезії з циклу «Забуті арієти», визначити провідні мотиви та символи (письмово)

Додаток до уроку

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!

О, ніжно як шумить

Дощ по дахах, по листю!

У цю тужливу мить

Як солодко шумить!

Відкіль цей плач, не знати,

В осиротілім серці?

Ні зради, ні утрати,-

Відкіль журба, не знати.

Найтяжчий, певне, сум.

Аналіз вірша

Вірш «Так тихо серце плаче...» належить до циклу «Забуті арієти» зі збірки «Романси без слів». І назва збірки, і назва циклу підкреслюють особливість віршування Верлена, яке надзвичайно влучно втілилося у формулі «найперше — музика у слові...

Арієта — це музичний термін, невелика арія, проста за викладом і пісенним характером мелодії. Такі ж вірші Верлена з цього циклу: невеликі за обсягом, можуть навіть здаватися надто простими, водночас нагадуючи знайому до болю мелодію, яку співає душа.

«Так тихо серце плаче...» — одна з найкращих і найвідоміших поезій Верлена. Як і багато символістських шедеврів, вона створює настрій, вимальовуючи знаменитий верленівський «пейзаж душі»: у місті починається дощ, а разом із ним починає плакати серце.

Поет не створює жодного зорового образу. Ми лише чуємо, як ніжно шумить дощ по дахах, по листю. Ніяких різких звуків, це ніби примушує ліричного героя прислухатися до свого серця, до того нестерпного суму, що охопив його. Звідки взялася журба «в осиротілім серці»? Відповіді на це запитання немає. Просто в місто прийшов дощ:

О, ніжно як шумить

Дощ по дахах, по листю!

У цю тужливу мить

Як солодко шумить! (Пер. М. Рильського)

Душа ліричного героя, а з ним і читача (хіба в нас серце не завмирає від безпричинної туги, коли ми чуємо, як шелестять краплі дощу?!) зливається воєдино з природою. І вже незрозуміло, що чому передувало: чи то серце почало плакати, бо в місто прийшов дощ, чи то задощило через нестерпний сум на душі...

У цьому вірші немає несподіваних метафор, складних символів і осяйних епітетів. Образи, які є в ньому, важливі не своїми предметними значеннями, а тими сенсами, асоціаціями, що їх навіюють певні настрої. Використання дієслів теперішнього часу допомагають письменнику «вирвать мить із плину часу» (В. Вордсворт), і тим самим розчинитися у вічності, адже дії немає, бо немає ані минулого, ані майбутнього:

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче. (Пер. М. Рильського)

Водночас іменники й прикметники «тужлива мить», «осиротіле серце», «зрада», «утрата», «журба», «нестерпний сум» мають спільне значення туги й болю. Навіть дощ, який з найдавніших часів у літературі є алегорією сліз, плачу Бога й природи, лише підкреслює загальний меланхолійний настрій.

Поль Верлен — неперевершений майстер звукопису. Алітерація та асонанси в його вірші відіграють не меншу, а можливо, навіть і більшу роль, аніж змістове наповнення слів. У цьому вірші Верлен демонструє віртуозну поетичну техніку, адже ритм поезії створюється повторами на різних рівнях тексту. Це обрамлення, коли останні слова першого й останнього рядків строфи повторюються, римування (абаа), однорідні члени речення (синтаксичний повтор): «ні зради, ні утрати»; «без гніву, без любові, без ревнощів, без дум». Усе це створює ефект безкінечного руху по колу, що не має ані початку, ані кінця й напрочуд вдало збігається з монотонним ритмом дощу, який стає «пейзажем душі» ліричного героя.